Фібриноген — це білок плазми, який бере участь у згортанні крові. Під дією тромбіну він перетворюється на фібрин, утворюючи сітку згустка.
Його концентрація є важливим показником готовності організму зупинити кровотечу.
Фібриноген — перший фактор, який «зникає» при критичних станах. У ситуаціях активної кровотечі, акушерських ускладнень, ДВЗ-синдрому та масивних переливань його рівень має вирішальне значення, навіть до того, як зміняться інші тести коагулограми (aPTT, PT, тромбоцити). Його своєчасне вимірювання та корекція можуть бути рятівними.
Норма:
2–4 г/л (200-400 мг/дл) — нормальний рівень
<1,5 г/л — ризик кровотечі;
2 г/л — бажаний рівень при активній кровотечі або операціях
Коли фібриноген має критичне значення:
🩸Масивна кровотеча або масивне переливання
Втрата великої кількості крові → зниження фібриногену раніше за інші фактори.
Навіть при нормальних PT/INR чи АЧТЧ, низький фібриноген = ризик неефективного згортання.
🩸Політравма / великі операції
У перші години зниження фібриногену — головна причина порушення гемостазу.
Підтримка >1,5–2 г/л знижує летальність.
🩸Кардіохірургія / штучний кровообіг
Розведення крові під час штучного кровообігу → зниження фібриногену → ризик післяопераційної кровотечі.
🩸Акушерські ускладнення
Відшарування плаценти, післяпологова кровотеча, амніотична емболія.
Рівень <2 г/л пов’язаний з гіршим прогнозом, тому ціль — ≥2–2,5 г/л.
🩸ДВЗ-синдром.
Фібриноген виснажується через масове мікротромбоутворення.
Одночасне зниження фібриногену, тромбоцитів, подовження PT та підвищення D-димерів.
🩸Вроджені чи набуті дефекти — ризик спонтанних кровотеч навіть без травми.